Нове
ПРОСТОРИ, ЯКІ РУХАЮТЬ НАС - НЕЙРОАРХІТЕКТУРА
Гіпокамп
Нейроархітектура є багатообсервним дослідницьким полем, яке займається взаємодією між побудованим середовищем та людським мозком. Вона поєднує знання з нейронаук, психології, архітектури та інших споріднених дисциплін, щоб зрозуміти, як дизайн простору та будівель впливає на наші когнітивні, емоційні та фізіологічні реакції. Наші реакції на будівлі впливаються зоною гіпокампу в мозку. Сьогодні у нас є сучасні наукові інструменти, такі як функціональна магнітно-резонансна томографія (фМРТ) та електроенцефалографія (ЕЕГ), за допомогою яких ми можемо вимірювати активність мозку і фізіологічні реакції людей у різних середовищах.
Спрощено кажучи, нейроархітектура стосується різних реакцій, які мозок користувача викликає, коли він перебуває в певному середовищі. Ці нейронні реакції можуть як короткостроково, так і довгостроково змінювати настрій і поведінку користувачів у будь-якому приміщенні.
Окрім інших параметрів, ці впливи можна виміряти шляхом аналізу таких параметрів:
Мозкові стимули (в мозкових регіонах, які активні під час перебування користувача в оточенні);
- 1. Стимули мозку (в мозкових регіонах, які активні під час перебування користувача в середовищі);
- 2. реакції, що їх викликає мозок в цьому середовищі;
- 3. Вітальні параметри, які змінюються в навколишньому середовищі (наприклад, частота серцебиття).
СІАМАК ХАРІРІ І БАҺАЇСТСЬКИЙ ХРАМ
Ідея про те, що побудоване середовище має вплив на добробут і поведінку людей, не є новою. Вже в античності будівельники інтуїтивно намагалися створити простори, які повинні були викликати певні настрої та реакції. Наприклад, у храмах використовувалися певні архітектурні ознаки, щоб індукувати, наприклад, благоговіння або духовне піднесення.
Тед виступ Сіамака Харіри порушує цей аспект на прикладі храму Бaha'i.
СВІТЛО, ФОРМА, КОЛЬОРИ, ДИЗАЙН...
Нейроархітектура має на меті використовувати ці наукові знання для оптимізації дизайну приміщень та будівель. Наприклад, за допомогою цілеспрямованого використання кольорів, форм, світла, матеріалів і планування простору можна знизити стрес, підвищити концентрацію або створити приємну атмосферу.
Розуміння нейроархітектури дедалі більше проникає в такі сфери, як охорона здоров'я, освіта та містобудування. Це може допомогти зробити лікарні більш дружніми до пацієнтів, навчальні середовища ефективнішими та спланувати привабливі для життя міста.
НЕЙРОАРХІТЕКТУРА У ОХОРОНІ ЗДОРОВ'Я
Майкл Мерфі говорить у своїй промові Ted про внесок, який архітектура може зробити для підтримки процесів лікування.
Видатними прикладами застосування нейроархітектури в дизайні лікарень та установ для онкопацієнтів є поширені по всій Великобританії Центри Меггі, які, зокрема, були спроектовані такими архітекторами, як Френк Ґеррі, Гетервік, Snøhetta або ж Заха Хадід. Остання також спроектувала Центр навчання та бібліотеки Віденського університету економіки та бізнесу.
... У ОСВІТІ
Нейроархітектура, насамперед, вже неможливо уявити без дизайну освітніх закладів. Зв'язку між освітою та архітектурою також присвячений Homereport 2023. Він фіксує взаємодію терміна «Edutecture». Edutecture на даний момент у тренді.
Отже, премія RIBA-Stirling за найкращу нову будівлю Великобританії 2021 року була вручена новому Town House університету Кінгстона, комплексу будівель, будівництво якого коштувало 50 мільйонів фунтів. Також у 2022 році премія була вручена навчальному закладу – новій бібліотеці коледжу Магдалини.
Також бібліотека, спроектована Ремом Кулаасом і Джошуа Принс-Ремусом (Центральна бібліотека Сіетла), є вражаючим прикладом того, як архітектура використовує природне світло, гнучке планування простору та інноваційні концепції простору для створення надихаючого середовища для навчання та досліджень.
Освіта в сучасному суспільстві знань слідує іншому педагогічному підходу, ніж за часів індустріалізації. Навпаки, вигляд освітніх закладів, які завжди відображають педагогічні, культурні та соціальні цінності на момент їх будівництва, змінюється лише повільно. Однак уже зараз цікаві концепції та пілотні проекти показують, як навчальні простори можна переосмислити. «Досягнення нейроархітектури, такі як вплив повітря, світла та шуму на людське благополуччя, революціонізують спосіб, яким реалізується освіта та будуються освітні простори», — зазначає Оона Хоркс Стратерн у Homereport 2023.
Компанія Ecophon розробляє, наприклад, нові методи придушення шуму для шкіл і дитячих садків, щоб створити спокійне навчальне середовище. Акустичні виклики викликані звукоотражаючими поверхнями, але можуть бути зменшені за допомогою підвісних акустичних панелей. Це покращує не лише аудійну якість, а й, що цікаво, смак шкільної їжі.
Запах і відчуття простору
Тісний зв'язок між нюхом і сприйняттям простору також стимулюється новими відкриттями нейроархітектури. Архітектори, такі як Стівен Холл, Петер Зумтор і Юхані Палаасема, пропагують синоестетичне розуміння архітектури, де запахи відіграють таку ж важливу роль, як і зір. Альвар Аалто суттєво вплинув на цю ідею. Для нього архітектура складається зі світла, звуків і запахів. Його будівлі пахнуть ароматами фінських лісів. В сучасному функціональному плануванні навмисно використовуються запахи для створення визначальних просторових вражень. Це стратегія, яка грунтується на усвідомленні, що ідентичність місця сприймається не лише візуально, а перш за все ольфакторно, і що саме ця взаємодія візуальних і ольфакторних стимулів визначає просторовий досвід.*
НЕЙРОЕСТЕТИКА - НАД ХМАРАМИ
В архітектурі також важливі різні нейроестетичні принципи, такі як симетрія, пропорції, кольорове оформлення, натуральні матеріали, світло і тінь, щоб створити естетично привабливі середовища.
Видатним і нагородженим прикладом того, як можна оформити ексклюзивну житлову нерухомість згідно з принципами невроархітектури, є Villa las Nubes на півдні Іспанії, яка наразі є у портфоліо AKKADIA.
Вона є ідеальним прикладом того, як нейроестетичні принципи можуть бути застосовані в архітектурі для створення естетично привабливих та приємних середовищ, які викликають позитивні емоційні реакції та можуть впливати на добробут людей.
АРХІТЕКТУРА В САМОМУ СОБІ
Останнє, але не менш важливе, цьогорічна Архітектурна бієнале 2023 у Венеції також демонструє, що взаємодія емоцій і простору знаходиться в ритмі часу. У книзі “Емоційна сила простору” цитують фінського архітектора Палласа, який завершує це злиття наступними словами:
"Щоразу, коли я входжу в простір, одразу простір входить в мене. Архітектура — це обмін. Я не дивлюсь на архітектуру, а радше знаходжу архітектуру в собі."